Walters K. Atheism: A Guide for the Perplexed (Guides For The Perplexed) / Kerry Walters. – Continuum. – 208 c

Представлена праця є невеликим вступом до актуальної в сучасному світі проблеми атеїзму. Колись це було справою поодиноких бунтівників, нині ж атеїзм став свідомою позицією багатьох у питаннях релігійного та духовного характеру. Свій погляд на те, що таке атеїзм і як його потрібно розуміти, пропонує Керрі Волтерс, пастор Єпископальної Церкви і професор філософії у Геттісбергзькому коледжі (США). До кола його наукових інтересів входять християнський містицизм, атеїзм, християнський пацифізм та деїзм у ранній Америці. Його праця 1998 року «Бенджамін Франклін та його боги» («Benjamin Franklin and His Gods») вважається класичною у сфері дослідження релігії Б. Франкліна.

Волтерс сподівається, що його книга стане у нагоді всім тим, хто, може, вже й зробив свій вибір між теїзмом та атеїзмом, але розуміє, що обидві сторони можуть навчитись чогось одна в одної. Автор посилається на вислів відомої французької дослідниці Сімони Вейль про те, що атеїзм може послужити для очищення релігії, водночас правильне розуміння теїзму може допомогти атеїстам бути чесними. “Всесвіт – це занадто велике місце, і було б безглуздо вважати, що одна наша точка зору адекватно позначає всі його частини”, – пише Волтерс. Книга адресована насамперед трьом групам читачів: 1) тим, хто хоч і знайшов розвагу в яскравих публічних дебатах, проте залишається невдоволений полемічним підходом; 2) тим, хто занурився не у полемічний, суто філософський захист атеїзму і спантеличений формалістичністю та засиллям символічної логіки (незрозумілої для непосвяченого), а тому шукає альтернативу, написану більш живою та зрозумілою мовою; 3) тим, хто прагне детального й ретельного вивчення позицій атеїзму, що виходить за межі короткого резюмування його суті з метою подальшої масштабної критики, й аналізує аргументи «за» і «проти» не тільки аналітичних філософів або біологів, а також фізиків та континентальних мислителів. Таким чином, автор має амбіцію вдовольнити потреби широкого кола читачів, хіба що оминаючи професійних філософів релігії, котрі, за словами Волтерса, задоволені специфікою власної методології, формалістичністю та надмірною логічністю. Подивимось, чи вдалося це автору.

Книга складається з восьми частин: «Що таке атеїзм», «Атеїстичний погляд на світ», «Спростування теїстичних доказів», «Чому Бог не може існувати», «Природна історія релігії», «Мораль без Бога», «Сізіфове питання» та «Атеїстична духовність?». Перша глава пропонує розгляд термінів «теїзм» та «атеїзм» та робить екскурс у історію атеїзму. Незважаючи на різні приклади відкидання віри в богів в античності, автор переконаний, що атеїзм – явище виключно модерне і починається з XVII ст. До цього критика існування Бога не була такою організованою і серйозною і була спрямована радше на віру в народних богів. Лише Просвітництво із розвитком науки дало підстави для відкидання Бога як непотрібної гіпотези. Для пояснення домодерної ситуації натомість більше пасує термін, створений одним із основоположників індології Максом Мюллером,  – «адевізм» (від санскр. «дева» – божество). Як зазначає Волтерс, домодерні атеїсти – по суті адевісти, хоча не всі адевісти – атеїсти. Як це можна пояснити? І християни, і ще виразніше – мусульмани є адевістами у тому сенсі, що не визнають існування місцевих язичницьких богів та божеств, у яких вірять прості люди. Атеїсти натомість відкидають не тільки божества як витвір народного фольклору, а й саму ідею Бога.

Однак, пише Волтерс, атеїзм не обмежується лише невизнанням існування Бога. У другій главі він звертається до питання атеїстичного і натуралістичного погляду на світ. Хоч атеїзм з’являється лише у XVII столітті, натуралізм має довшу історію і починається від досократиків. При цьому натуралізм не обов’язково веде до атеїзму. Методологічний натуралізм, наприклад, може поєднуватися з теїзмом або агностицизмом, у той час, коли атеїсти прагнуть довести неіснування Бога. Аналізу аргументів на користь існування чи неіснування Бога присвячено третю та четверту глави книги. П’ята глава звертається до натуралістичного пояснення релігії та віри у Бога. Якщо атеїсти мають рацію, і теїзм – це лише помилка, то чому релігія існує так довго і відіграє важливу роль у житті багатьох людей? Волтерс звертається до біологів, психологів, антропологів та філософів, які намагаються пояснити релігійні феномени. Йдеться про теорії піонерів антропології Едварда Тайлора та Джеймса Фрезера, Макса Мюллера, сучасного атеолога Кая Нільсена, Чарльза Дарвіна, соціологів Родні Старка, Еміля Дюркгайма, засновників функціональної школи релігієзнавства Броніслава Маліновського та А.Р. Редкліфа-Брауна. Окрему увагу автор приділяє концепціям релігії в Девіда Г’юма, Зігмунда Фройда та Карла Маркса. Не оминув увагою Волтерс і представників сучасного Нового Атеїзму, еволюціоністів Деніела Деннета та Річарда Доккінза. Шоста глава звертається до складної проблеми – морального нігілізму, який часто пов’язують із відкиданням існування Бога. Автор розглядає контраргументи атеїстів, які полягають не тільки у звинуваченні теїстів у моральному хаосі та некогерентності, але й у підтримці нетеїстичних основ моралі. Наприклад, ідеться про позицію Кая Нільсена про людське бажання щастя і уявлення про щастя як фундаментальне добро та думку Пола Куртца, що мораль зумовлена еволюційно і пов’язана з людською здатністю адаптуватися до навколишнього середовища (моральна регуляція поведінки генетично закладена і необхідна для виживання людського виду). Далі у сьомій главі Волтерс порушує питання взаємозв’язку між сенсом життя та релігією (не випадково згадується Сізіф). У цьому ж контексті він звертається до філософії Мартіна Гайдеггера. Остання глава розглядає проблему співвіднесення релігійності та духовності.

Автор зазначає, що, хоча книга послідовно розкриває тему за темою, окремо взяті розділи теж можуть принести користь. З цим важко не погодитися: хоча праця справляє враження когерентної і логічно послідовної, кожна глава – це по суті завершене есе зі специфічної тематики. На нашу думку, авторові вдалося досягнути поставлених цілей і зробити книгу потрібною для широкого кола читачів, які зацікавляться цією проблематикою. Єдине, що викликає жаль, – це невеликий обсяг книги, яка, виглядає, могла би бути більш масивною, зачіпаючи таку тему.

Рецензент: Юрій Козік