Вибраність чи можливість вибирати?

У християнському середовищі є достатньо популярна біблійна теза про «багато покликаних, але мало вибраних» (Мт. 22,14). Ми часто нею послуговуємося у дискусіях про різного роду лідерство, національні та інтелектуальні еліти. Питання, яке, мабуть, цікавить усіх, хто спостерігає за розвитком цих дискусій: кого у сучасному світі можна зарахувати до вибраних і чи багато таких? Йдеться, напевно, не про вибраність по спадковості, а про вищість внутрішнього ґатунку, яка виражається у здатності бачити різницю, оцінювати переваги і зрештою робити вибір на користь кращого. Але це не так просто, як здається. Лише на певному рівні можна розгледіти певні речі: несвідома людина не піде за вищим покликом, вона його просто не побачить.

Часто вибраність помилково ототожнюють з пафосністю. Втім, зовнішні прикраси є радше невдалими короткочасними способами імітації вибраності, що свідчать про брак внутрішнього змісту. Вибраність, натомість, передбачає духовну глибину. Як вдало висловилася Оксана Забужко, духовність – це те, що приходить з осмисленням власного призначення у житті. Вибраність нерозривно пов’язана з потребою дії, у якій виражатиметься гідність особи та її спроможність нести «тягар відповідальності» у суспільстві. Саме спроможність бути «в авангарді» є чи не єдиною зовнішньою ознакою еліти (вибачайте за цей неприглядний сьогодні термін).

У Старому Завіті вибраність єврейського народу ґрунтується на його унікальному зв’язку з Богом, що має форму юридичного договору. З приходом Христа єдиними можливим  зв’язком є зв’язок любові. Тому вибраність – це відношення любові між кожною окремою особою та Богом. Вибраність є результатом особистого вибору і залежить від готовності людини відгукнутися на Божий поклик. Лише таким чином – в особистій і свідомій відповіді на покликання – формується християнська еліта. Духовність, отже, стає вертикальним стержнем людини, що визначає її горизонтальні (суспільні) пріоритети.

Дозволю собі ствердити, що наявність духовних, іншими словами, глибинних внутрішніх підстав є апріорною умовою вищості, а отже, і вибраності. Таким чином, вибраність не є самоціллю, а екзистенційною необхідністю перфективного руху особи, котра прагне віднайти, чи то пак, відновити свою правдиву місію та призначення. Цей пошук істини присутній на всіх рівнях екзистенції, на всіх щаблях суспільства, у кожному серці.

Автор – Христина Жукровська