Університет і комунікація

Володимир Турчиновський, Український Католицький Університет

Володимир Турчиновський, Український Католицький Університет

Останнім часом мені кілька разів доводилося чути дискусії про роль і значення університетської автономії, які, як мені здається, не завжди виявляли розуміння сутності автономії. Коли ж на ці дискусії нашаровувалася тема приватної та державної (публічної) освіти, то співрозмовники часто опинялися в концептуальних і світоглядних джунглях. Тому дозволю собі сформулювати декілька тез, які, сподіваюся, допоможуть зрозуміти контекст, в якому я пропоную підходити до питання приватності, публічності та університетської автономії.

Феномен «приватного» реалізує себе в просторі «публічного». Навіть якщо вслухатися в етимологію самого слова privatus, то окрім звиклого для нашого вуха «приватний», там також присутнє значення, яке можемо передати як «нестача», «позбавлення» чи «відсутність» чогось. Отже, privatusетимологічно сигналізує про неповноту та незавершеність. Збільшення або розширення privatus не зможе компенсувати цю неповноту, принаймні, якщо довіритися інтуїції, що виникає під впливом етимології латинського слова.

Коли я говорю про публічний простір, то вживаю це поняття у розумінні res publica, тобто простору «спільної справи». Очевидно, що поняття відкритості, прозорості можна з легкістю долучити до публічності, розуміючи, що щось не може стати спільною справою, не будучи відкритим, прозорим і збагненним для інших.

Цей процес актуалізації або довершення приватного передбачає комунікацію (спілкування). Комунікація є тим, що будує архітектуру публічного простору, увиразнює та урельєфнює його, одночасно виявляючи приватність (інтимність, неповторність й унікальність) кожного як дар для інших. Зрештою, можна сказати, що комунікація є своєрідним синонімом дарування, а обидва поняття по-своєму маніфестують глибину людської особовості.

Університет важливий не тільки тому, що творить контекст для творення і збереження знання й передання його іншим, але й тому, що він перебуває на перетині приватного і публічного. На «перетині» в тому розумінні, що він відповідальний за формування і корекцію комунікаційної лексики і символіки. Зрештою, мова формул є нічим іншим як зусиллям повідомити іншому певний факт. Що вже тоді говорити про мову, якою ми спілкуємося в просторі гуманітарних наук. Університет, образно кажучи, дарує нам комунікаційні ключики, якими можемо відкрити двері власних кімнат і вийти до різних суспільних середовищ і спільнот.

Чому університетська автономія є важливою темою? Тому, що автономія творить відповідний контекст, в якому університет може виконати свою функцію плекання комунікації і шліфування «мови», яка дає можливість ввійти в публічний простір, «явити» чи «об’явити» себе або, іншими словами, відкритися назустріч до іншого (тобто розкрити сферу власної інтимності чи приватності). Цікаво, що в християнській традиції дві основні заповіді «люби Бога» і «люби ближнього свого» – це заклик до комунікації, яка зрештою є нічим іншим як запрошенням до радикального саморозкриття назустріч іншому.

Щоб опанувати мистецтво спілкування, що творить публічність та збагачує приватне, не вистачає бути істориком, який, скажімо, поденно може переказати усі події Другої світової війни, чи фізиком, який пише грубі монографії про ядро атома водню, чи спортивним журналістом, який спеціалізується на коментуванні кінних перегонів. І перше, і друге, і третє є важливим, корисним і потрібним результатом університетських досліджень. Але комунікація, про яку я говорю, є плодом передусім цілісного та інтегрованого світогляду. Університет є унікальним місцем, де ставиться завдання інтеграції чотирьох тем (тільки чотирьох тем!). Це теми людини, Бога, світу та міжособових стосунків. Така світоглядна інтеграція є будуючою для людини й готує її до комунікаційних викликів.

Інтеграція, про яку я веду мову, стає можливою тоді, коли університетська автономія є відблиском індивідуальної особистої автономії особи або, іншими словами, свободи. Це важливо. Якщо автономія університету є справжньою, то це означає, що тут можна дихати цілющим повітрям свободи, яке живить і розкриває гідність кожного.