Штайн Едит. Будова людської особи. Лекція з філософської антропології / переклад з нім. Ілони Терзової. – Жовква: Місіонер, 2011. – 192 с.

Книга Едит Штайн “Будова людської особи” (“Der Aufbau der menschlichen Person”), що недавно з’явилась у перекладі Ілони Терзової у видавництві “Місіонер”, заслуговує окремої розмови не лише з точки зору її вартості для філософської антропології, а й з огляду на ориґінальний феноменологічний підхід німецької авторки, відомої у філософських колах представниці Мюнхен-Ґьоттінґенської реалістично-феноменологічної школи. Будучи ученицею Гуссерля, вона намагалась віднайти дорогу до вічного буття, не обминувши правди про людину. Так діяли чимало учнів засновника феноменологічної школи, прокладаючи нові маршрути у філософії. Яскравим прикладом є досвід М. Гайдеґґера, що обґрунтовував так звану “четверицю” перехресних діалектичних пар, пов’язуючи феномен людського буття з божественним. Так діяла й Едит Штайн, усвідомлюючи зв’язок між християнським образом особи і вихованням душі у вірі, прикладом чого є твір “Будова людської особи”.

Книга створена на основі лекцій Е. Штайн, які вона готувала в Мюнстері 1933 р. в якості доцента Німецького інституту наукової педагогіки для католицьких педагогів, і є своєрідною проміжною ланкою на шляху до трактату “Про скінченне і вічне буття” (1935-1937). Свій курс Штайн розраховувала прочитати зимового семестру 1932/1933 рр., даючи майбутнім педагогам можливість запізнатися з історією філософії і відомостями про людську особу в трихотомії “тіло-душа-дух”. Це відображено і в логіці твору, де авторка спершу аналізує феномен матеріального тіла особи, сутність живої істоти, що розглядаються в поняттях душа і дух, для того, щоб скерувати її у напрямку до ближнього і Бога. Це типовий підхід Е. Штайн, націлений на вихід з печери свого “Я” до світла реального буття Бога.

“Будова людської особи” виростає на основі дипломної роботи Е. Штайн “Про потенцію і акт”, яку вона присвятила аналізу метафізики Томи Аквінського. Слід додати, що існує чимало спільного між антропологічним циклом лекцій Штайн і “Вступом до філософії”. Добре, що тепер є змога розважити над проблемною філософією у цьому тандемі, завдяки зусиллям видавництва “Місіонер”.

Рідкісна внутрішня спроба поєднання педагогічного плану виховання людини з богословською антропологією у Е. Штайн виявляється життєво-необхідною з огляду на покликання сповнювати Божий задум. Коли вихователем душ є Бог, то роль вчителя – сприяти розкриттю ока світла в людині, розбудити її внутрішні сили до взаємодії з Богом.

Книга рекомендується до прочитання студентам педагогіки, богословам, культурологам, катехитам і духовенству.

Рецензент: Богдан Завідняк