Мюррей М., Рэй М. Введение в философию религии / [пер. с англ. А. Васильев]. – М.: ББИ, 2010. – 432 c.

Аналітичний підхід у філософії, започаткований на початку ХХ століття, у наш час розповсюдився на різні сфери філософського знання, однією з яких є філософія релігія. Почавшись як реакція на неопозитивізм (робота А. Аєра “Language, Truth and Logic”, 1936), аналітична філософія релігії дотепер залишається популярною дисципліною в англомовному світі.

Запропонована книга – перший переклад, присвячений комплексному викладу проблематики філософії релігії. До цього російські науковці лише фрагментарно зверталися до представників аналітичної традиції (наприклад, робота Ю. Кімелева “Философский теизм” чи В. Шохіна “Введение в философию религии”). Авторами дослідження є відомі спеціалісти з аналітичної філософії релігії та філософської теології: Майкл Мюррей, професор Університету Нотр-Дам (США), директор Центру філософії релігії, та Майкл Рей, професор Коледжу Франкліна і Маршала (США), віце-президент відділу філософії й релігії Фонду Джона Темплтона.

Книгу відкриває коментар авторів до російського видання, в якому вони висловлюють сподівання, що ця книга виступить ланкою у взаємному діалозі англо-американських та російських філософів релігії, що почався нещодавно. Сподіваємося, що презентація книги в українському інтелектуальному середовищі дозволить вітчизняним дослідникам також приєднатися до цього міжконтинентального діалогу.

Як саме автори розуміють філософію релігії та її завдання? Насамперед, вони чітко розмежовують сферу досліджень філософії релігії та природної теології, богослов’я Одкровення та релігієзнавства. Філософія як сфера знання включає в себе окремі дисципліни, деякі з яких намагаються використовувати методи й інструменти філософського аналізу для того, щоб ставити суто філософські питання про інші дисципліни. Йдеться, наприклад, про філософію науки, філософію права, філософію культури. До цього ряду належить також філософія релігії, оскільки вона є спробою філософів застосовувати філософські методи до релігійного матеріалу. У чому ж відмінність між інтересом філософа культури та культуролога, філософа релігії та релігієзнавця, питають автори? Філософи займаються такими видами діяльності, які можна визначити як “вияснення понять” та “аналіз правомірності висловлювань”. Тобто, задаються питаннями, що конкретно хочуть сказати представники дисципліни (наприклад, культурології чи богослов’я), коли вони стверджують щось, і чому вони вважають свої твердження істинними. Таким чином, філософи зосереджують увагу на критичному аналізі тверджень, висловлювань, концепцій. Як зазначають Мюррей та Рей, філософи релігії аналізують у тому числі певні базові релігійні (догми), які найчастіше не підлягають сумніву. Якщо представники конфесії найчастіше приймають певну частину своєї доктрини як істину, наприклад, вчення про Бога, то філософ зверне увагу на те, що мається на увазі, коли ми говоримо слово “Бог”, що значить “існувати” для Бога, чи немає суперечності між деякими поняттями у доктрині, і які є аргументи для прийняття тієї чи іншої конфесії.

Книга пропонує панорамний погляд питань сучасної англо-американської філософії релігії. При цьому особливим є сам стиль викладу матеріалу який, проте, не здивує читачів, знайомих з аналітичним стилем мислення. Книга рясніє різноманітними прикладами, що ілюструють проблеми, і звертає надзвичайно велику увагу на аргументацію тієї чи іншої позиції. Матеріал систематизовано не за історичним принципом, а за проблемним колом. Книга починається з розділу про природу та атрибути Бога, потім звертається до проблеми раціональності віри у такого Бога, а також до питань того, як філософи, що належали до теїстичної традиції, робили судження про науку, мораль, політику, безсмертя та душі. Відповідно до цього, праця поділена на три великі частини: “Природа Бога”, “Проблема рациональности религиозных убеждений” і “Наука, Мораль и Бессмертие”.

Автори починають з аналізу значення поняття “Бог” і того, як воно застосовується. Відомо багато прикладів того, коли різні мислителі вкладали в це поняття різне значення: чи то просто “вища реальність”, чи “максимально довершена істота”. Відповідно, застосування поняття “Бог” можуть бути різними: як особисте ім’я чи як деяке “звання” на кшталт поняття “президент”. Якщо “Бог” використовується в якості імені, воно просто вказує на декого і нічого не говорить нам про те, ким є референт. “Бог” як звання містить у собі інформацію про функції, які виконує хтось наділений цим званням. Цей розподіл має принциповий методологічний характер. Автори пишуть про два методи: апостеріорний та апріорний. Апостеріорний метод застосовується у першому варіанті і базується на вивченні фактичного матеріалу про того, до кого застосовано термін. Апріорний виводить концепцію з самого поняття, спираючись на те, що, згідно з загально розповсюдженою думкою, має бути наявне у того, хто має звання Бога (с. 5). Автори підкреслюють намагання поєднати ці два методи в аналізі концепції теїстичного Бога. Виходячи з цього, вони формулюють такі фундаментальні твердження:

1.      Бог нічим не створений, сам Він є джерелом або основою буття всього, окрім Бога

2.      Бог править всім, що не є Богом.

3.      Бог – істота вседосконала.

Виходячи з цього, Мюррей і Рей детально аналізують атрибути Бога і пов’язані з ними проблеми. Наприклад, розуміння Бога як найдосконалішого передбачає те, що Бог – це істота, що має максимально можливу сукупність досконалостей, але таке твердження породжує питання, які саме якості можна вважати досконалими, а також чи не може виявитись, що деякі якоcті несумісні одна з одною. В цьому розділі можна зустріти згадки й про загальновідомий “парадокс каменю”, що демонструє суперечливість предикату всемогутності. Окрім питань атрибутів, автори також розглядають догмати, важливі саме для християнства, зокрема, Триєдність та Воплочення. Вони уважно аналізують і класичні стратегії вирішення проблеми триєдності (аналогії з водою, яйцем або світлом), і нові (соціальна, психологічна та аналогія статуї-глиби). Розглядаючи проблему Воплочення, співіснування людського і божественного в Ісусі Христі, дослідники оцінюють концепції аріанства, ебіонізму, докетизму, несторіанства, монофізитизму, аполлінарійців і монофелітів.

Друга частина книги розглядає фундаментальну проблему співвідношення віри і знання, а також аргументи на користь теїстичної віри та проти неї. Тут можна зустріти класичні аргументи на кшталт Ансельмового онтологічного аргументу та його нової версії, вдосконаленої за допомогою модальної логіки. В якості критичних позицій наведені точки зору Гауніло з Мармутьє та І. Канта. Серед апостеріорних космологічних доказів автори розглядають доказ від замислу, причини та доказ каламу. Різноманітні аргументи проти теїстичної віри зосереджуються на проблемі зла та можливості теодицеї і так званого “аргументу від скритості”(рос. аргумент от сокрытости).

Остання частина виглядає трохи компілятивною, оскільки зосереджується на великій кількості питань і намагається окреслити різноманітні точки зору. Проте матеріал вдало згрупований у три підрозділи, в яких розглядаються співвідношення релігії з наукою, мораллю та політикою та так звана психофізична проблематика і пов’язане з нею питання безсмертя. В цьому розділі автори демонструють, як філософія релігії співвідноситься з актуальною тематикою інших галузей, наприклад, філософією політики чи філософією свідомості.

На нашу думку, запропонована робота має кілька суттєвих позитивних якостей:

–          ясність  викладу. Автори спробували пояснити складні проблеми філософії релігії простою мовою, звертаючись до зрозумілих прикладів.

–          розгляд матеріалу як сукупності проблем. Дана позиція загострює увагу на полемічному аспекті філософії релігії та показує можливості раціонального дослідження і аргументації у межах дисципліни.

–          стимулювання самостійного критичного мислення. Автори частіше за все не дають кінцевих відповідей на ту чи іншу проблему, а лише демонструють різні точки зору і дають приклад їх екзаменування, що, на нашу думку, сприяє формуванню адогматичності в мисленні і критичному ставленню до матеріалу.

–          інформативність з огляду на наступні дослідження. Після кожної глави автори пропонують список рекомендованої літератури, включаючи не лише класичні роботи з даної проблематики, але й новітні дослідження.

Як висновок, можна рекомендувати цю роботу і спеціалістам з філософії релігії, і студентам, або ж просто тим, хто цікавиться можливостями філософського аналізу у царині релігії.

Рецензент: Юрій Козік