Analytic Theology: New Essays in the Philosophy of Theology. Edited by Oliver D. Crisp and Michael C. Rea. Oxford University Press, 2009. – 336 с.

Рецензована збірка статей з аналітичної теології «Analytic Theology: New Essays in the Philosophy of Theology», що вийшла друком у видавництві Оксфорда 2009 року, відображає найновіші досягнення у сфері аналітичної філософії релігії і є результатом наукового пошуку наших сучасників, представників англо-американської філософії релігії. Дехто з авторів, як от Андрю Шігнел (Andrew Chignell) з Університету Корнелла, вже є відомими в Україні, інші, наприклад, Ніколас Волтерсторф (Nicholas Wolterstorff) –  визнані класики сучасної філософії релігії. Упорядники збірки – англійський філософ Олівер Крісп (Oliver Crisp), спеціаліст із систематичної та аналітичної теології, та Майкл Рей, відомий вітчизняним спеціалістам завдяки перекладу російською його праці “Вступ до філософії релігії”, написаної у співавторстві з Майклом Мюррейем (Michael Murray).

Тематично книга поділена на чотири блоки. У першому під назвою “На захист аналітичної теології” розглядаються підходи до розуміння того, чим є аналітична теологія сьогодні, її особливості та відмінності від систематичної теології. Другий блок “Історичні перспективи” досліджує окремі аспекти теології І. Канта, Ф. Шляйєрмахера та питання концепції віри у давніх греків. Особливо цікавою, на наш погляд, є стаття Н. Волтерсторфа  “Як аналітична теологія стала можливою всередині аналітичної традиції філософії”. Це питання дійсно цікаве, адже аналітична філософія виросла частково з неопозитивізму, відомого своїм негативним ставлення до метафізики та релігії загалом. У наступному блоці “Про джерела теології: Писання, розум та досвід” досліджуються епістемологічні проблеми фундаменту теологічного знання та його зв’язку з науковим знанням. Останній, четвертий блок “Перегляд аналітичних підходів” присвячено критиці аналітичної теології та філософії релігії.

Вступ авторства Майкла Рея окреслює завдання даної збірки як спробу почати діалог між систематичною та аналітичною теологією. Під систематичною теологією мається на увазі класична теологія у тій формі, в якій вона представлена сьогодні в європейських університетах. Аналітична теологія намагається подолати непорозуміння між континентальним та аналітичними підходами у філософії. Якщо, за словами автора, класики аналітичної філософії релігії є радше закритими для діалогу, то представники  аналітичної теології – навпаки. Рей аналізує взаємні закиди з обох сторін, як-от претензія до аналітичної філософії у спрощенні та примітивізації. Мова йде не про концепції аналітиків, які інколи, зазначає автор, складно зрозуміти й спеціалістам, а про ідеал мови, якою повинні бути написані філософські праці, та про істинне завдання філософії: чи це здобуття знання у певному сцієнтиському сенсі («філософія – служниця науки»), чи осягнення філософської мудрості – розуміння філософії, більш близьке європейській традиції? Автор також досліджує епістемологічну специфіку обох шкіл, заглиблюючись у питання епістемологічного фундаменталізму. Його ставлення до закидів є раціонально поміркованим. Він не відкидає їх як нісенітницю, що зробили б інші аналітики, а детально розглядає, вказуючи і недоліки, і сильні сторони критики. Говорячи про багатоманітність аналітичної філософії, Рей виділяє такі характеристики стилю, які хоч і не є вичерпними, але можуть стати визначальними у розумінні специфіки традиції:

  •  Пишіть так, щоб філософські положення та висновки могли бути адекватно сформульовані у пропозиціях, які можуть бути формалізовані і логічно розглянуті.
  •  Віддавайте пріоритет точності, чіткості та когерентності
  • Уникайте субстанційного (недекоративного) використання метафор та інших тропів, семантичний зміст яких випереджає їх пропозиційне значення.
  • Працюйте, наскільки це можливо, з добре зрозумілими простими концептами та концептами, які можуть бути проаналізовані з позиції простих (с. 5).

Що таке аналітична теологія як дисципліна? Олівер Крісп вважає, що аналітична теологія – це підхід, який має амбіцію давати чіткі, прості пояснення, та дотримується позиції, що існують теологічні істини, доступні для людей. Проте, на його думку, аналітична філософія не вважає, що розум є джерелом якось фундаментального знання, він є радше засобом дослідження зв’язку між ідеями. Інший автор Вільям Абрахам (William J. Abraham) зазначає, що аналітична теологія – це та сама систематична теологія, що користується досягненнями та перевагами аналітичної філософії.

Прихильниця аналітичної традиції Елеонора Стамп (Eleonore Stump) критикує її за те, що вона надто зосереджується на пізнавальних процесах, тобто аналізі, вичленовуванні, аргументації, та ігнорує наратив – особистий досвід, який не може бути виражений у пропозиціях. Наприклад, досвід Йова не може бути виражений чіткою, логічною мовою, проте може бути сприйнятий людиною, що читає Книгу Йова.

Мероль Вестфал (Merold Westphal) пропонує як альтернативу аналітичній теології герменевтичну феноменологію, яка допомагає зрозуміти дискурс віруючих. Стаття Сари Коклі (Sarah Coakley), присвячена Св. Терезі Авільскій, досліджує значення апофатичного досвіду, який, на думку дослідниці, ігнорують аналітики.

На нашу думку, книга є цікавою завдяки широкому спектру точок зору, починаючи від захисників аналітичної теології і закінчуючи її суворими критиками, однак упорядники збірки демонструють відкритість до діалогу між обома традиціями і намагаються знайти нові точки дотику між ними. Вона буде особливо корисною для спеціалістів, які цікавляться загальною історією аналітичної філософії, адже містить цікаві узагальнення та саморефлексії сучасних представників цієї школи.

Рецензент: Юрій Козік